Дворкін: Ще раз до дискусії про щеплення

Професор ПСТГУ Олександр Дворкін, керівник центру релігієзнавчих досліджень в ім’я свщм. Іринея Ліонського, звернувся до т.зв. антиваксерам з відкритим листом у якому розкритикував противників вакцинації.

Основна теза антиваксеров (тих, з них, які претендують на осудність і не розповідають страшні казки про рідкі чіпи та вишки 5G) – це те, що вакцина була зроблена нашвидкуруч. Усіх необхідних досліджень та випробувань перед масовим застосуванням не провели, а «ми не хочемо бути піддослідними кроликами».

Цей аргумент ще абияк можна було використати рік тому, коли «Супутник» допустили до масового застосування, але за цей рік, начебто, вже достатньо пройшло часу, щоб можна було говорити про перевіреність вакцини, і не лише в нашій країні, а й в Аргентині, в Угорщині, в Сан-Марино і т. д. Коли нам посилаються на надійність та перевіреність інших вакцин, тих, наприклад, які застосовували за радянських часів, нагадаємо, що багато з них – від віспи, від сказу, від туберкульозу і т. д. взагалі не проходили клінічних випробувань (якщо застосовувати сучасні їх стандарти), але свою справу цілком зробили.

Проте, в будь-якому разі, мені здається, що цей аргумент є некоректним у принципі. Світ вперше за сто років зіткнувся з жорстокою пандемією, яка торкнулася всіх країн. На сьогоднішній день перехворіло 250 мільйонів осіб (тільки зареєстрованих випадків). Померло 5 мільйонів осіб (явно, занижені дані, які до того ж не враховують побічної смертності від інших хвороб тих людей, які не змогли отримати необхідну допомогу). Потрібно було діяти негайно, зокрема шляхом спроб і помилок. Інакше не виходить.
Терміново розпочалися розробки вакцини. Зрозуміло, що по-хорошому це займає років п’ять чи навіть більше. Але пандемія вже тут і косить все нові та нові життя. Лікарні переповнені, обладнання, ліків, а найчастіше і ліжок, не вистачає. “Швидкі” працюють на межі, так що багато інфартників та інсультників помирають, так і не дочекавшись лікаря. Планові операції відкладаються. Усі соціальні фонди виснажені, грошей на соціальні проекти не залишається, все йде на боротьбу з ковідом. Лікарі працюють на зношування, професійно перегорають, бо роки в такій напрузі перебувати не можна, а хвороба не відступає.

Але є вакцина. Завдяки науковому генію проф. Гінцбурга та його колег. Але нам кажуть «шмурдяк», «жижа», не дозволю вливати її у себе. Можливо, якби Інститут Гамалеї мав років 10, він зробив би ідеальний витвір мистецтва взагалі без побочок, зі 110% ефективністю і навіть смачно пахне абрикосами. Але цього не було!

Польовий хірургії можна адресувати безліч докорів: ріжуть по-живому, не проводять консиліуму, не інформують пацієнта та його рідних про всі можливі ризики, десь повністю не дотримуються всіх антисептичних норм тощо. Але вона рятує життя. Якби не було, кількість смертей на фронті зашкалювала б. А так, звичайно, якщо цю операцію зробити планово, та й підготуватися, і знайти кращого фахівця у найкращій лікарні… Але, на жаль, обставини інші, і вся подібна критика була б блюзнірством і чорною невдячністю самовідданим військовим хірургам, які роблять все для порятунку життя принесених з поля бою воїнів.

Але наші антиваксери вважають цю невдячність за норму, а свій упертий егоїзм зводять у ранг боротьби за свободу і за християнську істину. Академіка Гінцбурга якими словами не обзивають. Лікарів, які борються за їхнє життя, вшановують як отруйників. Але при цьому волають до християнської любові. Не розумію таких людей.

.



Source link

Якісна журналістська робота не може бути безкоштовною, інакше вона стає залежною від влади або олігархів.
Наш сайт існує виключно за рахунок реклами.
Будь ласка вимкніть ваш блокувальник реклами, щоб продовжити читання новин.
З повагою редакція