Туреччина депортувала 8500 підозрюваних у тероризмі з початку сирійської війни

Понад 8500 іноземних бойовиків було депортовано з Туреччини з початку сирійської громадянської війни 10 років тому, повідомило у суботу турецьке Міністерство внутрішніх справ.

Згідно з заявою міністерства, підозрювані в тероризмі зі 102 країн було вислано, у тому числі 44 зі США та 1075 з країн ЄС. За перші 10 місяців цього року було депортовано 61 підозрюваного із восьми країн Євросоюзу.

Міністерство заявило, що з 2011 року загалом 8585 бойовиків було «депортовано в результаті зусиль Туреччини щодо забезпечення своєї безпеки в межах та за їх межами». Депортовані залишили свої країни, щоб приєднатися до таких організацій, як угруповання «Ісламська держава» та «Робітнича партія Курдистану», або РПК, а також її філія у Сирії.

З 2016 року Туреччина провела три військові кампанії на півночі Сирії та зберігає військову присутність у північно-західній провінції Ідліб, а також в інших районах усередині сирійського кордону. Наразі вона проводить операції проти РПК на півночі Іраку.

Угруповання Ісламська держава здійснила низку великих терористичних атак на території Туреччини у 2015 та 2016 роках після того, як Анкара приєдналася до міжнародної коаліції боротьби з бойовиками. Внаслідок вибухів бомб та від вогнепальної зброї загинули сотні людей.

Конфлікт із РПК призвів до загибелі десятків тисяч людей з того часу, як група розпочала свою збройну кампанію на південному сході Туреччини у 1984 році. США та більшість західних держав вважають РПК терористичною організацією.

Сирійське крило РПК відіграло важливу роль у підтримці очолюваних США зусиль з витіснення бойовиків Ісламської держави з північного заходу Сирії. Зв’язки Вашингтона з курдськими бойовиками, які, на його думку, відрізняються від РПК, посилили напруженість у відносинах з Анкарою, яка розглядає їх як терористів.

Абдулла Оджалан / Reuters / © Jamal Saidi

Довідка

Робоча партія Курдистану була утворена 27 листопада 1978 як ліва соціалістична партія. Після військового перевороту в Туреччині (1980) майже все керівництво партії було заарештовано, проте Абдуллі Оджалану (засновнику Робочої партії Курдистану) та ряду однопартійців вдалося знайти притулок у Сирії.

З початку 1980-х Сирія прагнула послабити своїх сусідів, підтримуючи автономістські устремління турецьких та іракських курдів, одночасно наполягаючи на тому, щоб її власна курдська меншість підкорила свою етнічну ідентичність арабській ідентичності Сирії. У 1980-х і на початку 1990-х років сирійський уряд підтримував дії РПК проти Туреччини, озброюючи та навчаючи її членів у таборах біля ліванської долини Бекаа, окупованої сирійської армією. З середини 1980-х років РПК мала вже багатотисячну партизанську армію (що отримала назву Армія визволення народів Курдистану — (Artêşa Rizgariya gelên Kurdistan — ARGK)) і розгалужені політичні структури, об’єднані у Фронт національного осво.

Водночас Сирія надавала допомогу іракським курдам — Патріотичному союзу Курдистану, який був заснований Джалалом Талабані у Дамаску 1975 року. За це турецькі та іракські курди відмовилися від усіх претензій на лідерство щодо сирійських курдів. У 1998 році, Сирія, під сильним тиском Туреччини, припинила свою підтримку РПК, вигнавши її лідера Абдуллу Оджалана з його будинку в Дамаску і закривши табори РПК у Лівані. Незабаром після цього Оджалан був затриманий у Кенії і засуджений турецьким судом до страти (заміненої на довічне ув’язнення). РПК перенесла свої табори до Іракського Курдистану. На цьому, однак, співпраця Сирії та РПК не завершилася: сирійська влада не протидіяла бажанню сирійських курдів вступати до лав РПК для боротьби проти Туреччини. Сирійські курди навіть брали участь у терактах на території Туреччини.

У 1999 році Армія звільнення народів Курдистану була перетворена на Народні сили самооборони (НСС), які складаються з професійних бойовиків та мають облаштовані бази у важкодоступних високогірних областях Курдистану. Політичні структури РПК контролюють курдське суспільство як і самої Туреччини, і у європейській діаспорі. РПК має у своєму розпорядженні великий бюджет, який пускає в обіг через підконтрольні партії бізнесменів. Основними бойовими цілями є урядові сили безпеки Туреччини.

Для боротьби проти РПК турецьке уряд використовує як військову силу. Вважається, що турецька розвідка стоїть за створенням альтернативного угрупування «Курдська Хізболла», яке робило вбивства та викрадення активістів РПК.

У серпні 1999 року РПК оголосила про перемир’я і проголосила проект Демократичної Конфедерації, що є позадержавною освітою, що об’єднує курдські автономні республіки, які мають бути створені у складі країн, які розділили між собою Курдистан.

.



Source link