Навіщо Британія влаштувала провокацію біля берегів Криму

Ось так сидиш жарким днем ​​на березі, морозиво їси, а тут трохи Третя світова не розпочалася. Сьогодні біля мису Фіолент відбулося умовне зіткнення військових РФ з британським есмінцем Defender. Як повідомляється, близько полудня було зафіксовано порушення кордону Росії з боку есмінця королівських ВМС, в зв’язку з чим російський сторожовий корабель відкрив по ньому стрілянину, а літак Су-24М справив бомбометання по напрямку руху, після чого Defender змінив курс. Першим відреагував на подію глава нашого МЗС Кулеба: назвав цей інцидент проявом “агресивної та провокаційної політики РФ” і закликав НАТО (куди ж без нього?) Перейти на якісно нову співпрацю в Чорному морі. Порив міністра підхопив радник глави Офісу президента Олексій Арестович і повідомив, що “військово-політичне керівництво України, у взаємодії з союзниками, формує позицію з даного питання, яка буде доведена в короткий час по завершенню консультацій». Зовсім несподівано в Україні виявилася з візитом президент Грузії – країни, куди і прямував есмінець. Для формування позиції не довелося далеко йти. Але склалася вона в несподіваною конфігурації: Міністерство оборони Британії збило запал наших чиновників і … спростувало сам факт інциденту, назвавши повідомлення про попереджувальних постріли «російської дезінформацією». епопея на цьому не закінчилася: несподівано подав голос журналіст британського БіБіСі, який перебував на борту есмінця. І як тут не згадати анекдот: “Сиджу я, значить, собі мирно в тумбочці …”. Репортер уточнив, що Defender навмисно зайшов в територіальні води Криму. і він особисто чув гул літаків над кораблем і попереджувальні постріли. Так і хоче ться сказати: молодці, хлопці, паліть далі, якщо б такі події не торкалися реальному житті. Чому саме Британія нагнітає, відправляючи свій корабель до берегів півострова, знаючи, що може за цим послідувати? Відповідей може бути кілька. Найбільш очевидний – необхідність зриву запуску Північного Потоку-2 і перешкоджання посилення Німеччини, яка після цього більше не буде залежати від другорядних країн, підконтрольних офіційному Лондону. В цілому цей випадок не варто вважати “провокацією”. Це звичайна військова операція, розпочата з розвідувальними цілями. Британці та американці напевно розраховували отримати таким чином інформацію про місця розміщення сил і засобів спостереження і контролю, про те, який порядок реагування на порушення морських кордонів, в якому порядку і через якийсь час мобілізуються різні сили і засоби і так далі. Коли США і його союзники нарешті вирішаться на Третю світову, ця інформація буде їм корисна. А так як вони готуються до неї цілком серйозно, то і збирають її теж системно. Думка автора може не збігатися з думкою редакції.



Source link