Як третій рейх «розвивав» українську культуру

Через два роки після приєднання Галичини і Волині до УРСР жителі західної України з квітами і надією зустрічали війська Третього рейху. І я знову не хочу ставити якісь оцінки.

Ніхто не питав їх бажання, вводячи їх землі до складу УРСР. Релігійний народ, парафіяни греко-католицької церкви, що знаходяться під впливом Ватикану, виявилися громадянами атеїстичної держави. Росію і росіян їх навчили розглядати, як історичного ворога своєї Батьківщини.

Ні, це не виправдання. Але подиву факт сприйняття німців, нації одно католицької і протестантської, і спорідненої австрійцям, як визволителів не викликає.

З інструкції рейхсміністра східних окупованих територій Альфреда Розенберга рейxскоміссару України Еріха Коха

Я не знайшов підтвердження латинізації української мови в роки німецької окупації. Навпаки, газети, випущені в ті роки українською мовою, використовували кириличний алфавіт. Німці прагматичні. Переучувати місцеве населення, призначене для чисто утилітарних потреб обслуговування німецького контингенту, на латинський алфавіт було не економічно.

Як нацисти відчули України

Дивовижно. Те, що вперто не розуміли або не хотіли розуміти комуністи, було скоєно прозоро для нацистів. Україна – це купка незбіжних шматочків, з яких нерозумно намагатися зібрати щось ціле. СРСР із завзятістю, гідною кращого застосування, ліпив це чудовисько Франкенштейна, по живому пришиваючи до нього нові невідповідні частини.

Як збиралася сучасна Україна

Україна декомунізацію варто було б починати не з перейменування вулиць, а з скасування численних указів СРСР про приєднання до УРСР різних територій.

Німці, на відміну від радянського керівництва, зрілі в корінь і розділили Україну на цілком гармонійні шматки:

Дистрикт Галичина. Райхскомісаріат Україна. Північний схід до узбережжя Азовського моря і південна частина Криму під управлінням військової адміністрації. Трансністрія, до якої входили Одесу, провінцію Румунії. Карта окупованих територій. Здається, мало що змінилося Українську Самостійну Соборну державу на окупованій території

Почалася ця історія з радісного проголошення створення Української держави у Львові 30 червня 1941 року. Сталося це відразу ж, як тільки в місто увійшов батальйон “Нахтігаль”. Захоплені батьки-засновники готувалися під мудрим керівництвом Адольфа Гітлера звільняти соборну Україну від радянської окупації.

Цей акт незалежності був схвалений Канарисом, але керівництво НСДАП його категорично відкинуло. У цій ситуації глава ОУН А.Мельник проявив гнучкість і відмовився підтримувати акт, на відміну від С. Бандери. Почалася різанина всередині організації, кількість жертв обчислювалося сотнями. Бандера був заарештований і вивезений до Берліна для надання свідчень.

«Український націоналіст», вересень 1941 р А. Мельник проявляє гнучкість, засуджуючи Бандеру і проголошення незалежної України

1 серпня землі Галичини, з центром у Львові, були включені до складу Варшавського генерал-губернаторства. Керівництво рейху ясно дало зрозуміти, що ні про яку незалежній Україні мови бути не може.

Дистрикт Галичина

з центром в Лемберзі [Львов] складався з Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Логічно було б включити сюди і Чернівецьку область, але вона була анексована союзної Румунією разом з Одеською областю і заходом Миколаївській.

І цілком зрозуміло, чому Волинь, яка сповідує православ’я з 1839 року, в Галичину не ввійшла, як і Закарпатті з русинською населенням, досить вороже налаштованим до Польщі і галичанам.

Дійсно, навіщо штучно створювати місця додаткової напруженості? А навіщо це було потрібно керівництву СРСР?

Дистрикт Галичина був у керівництва рейху на особливому положенні. Забезпечувався він набагато краще, ніж землі рейхскомісаріату “Україна” та, тим більше, території, включеної Румунією. Валютою був польський злотий, а не відтворений німцями український карбованець. З дистрикту в рейхскомісаріат масово пішла контрабанда.

Організація українських націоналістів ОУН, під керівництвом одного з героїв сучасної України А. Мельника, була заборонена на території рейхскомісаріату, при цьому базувалася у Львові і цілком добре себе почувала на території дистрикту Галичина. Дистрикт друкував газети і книги українською мовою. З місцевого населення було створено 9 (!) Поліцейських батальйонів і ціла дивізія СС, знаменита “Галичина”.

Гіммлер виправкою задоволений

До речі, незважаючи на те, що дивізія входила в структуру СС, українці, що служили в ній, не перестали бути “унтерменьшамі”. На територіях, заселених німцями, бійцям дивізії заборонено було ночувати в німецьких будинках, приймати їжу спільно з справжніми німцями. Ось така вона, українська гордість.

У перші ж місяці існування дистрикту було практично повністю ліквідовано єврейське населення. Ніяких заперечень і протестів з боку місцевого населення не було. Поляки теж підпадали під репресії, ліквідовувалися або вивозилися за межі дистрикту.

На фото зліва – так подається свідомими присяга легіонерів СС “Галичина”. / На фото праворуч – так присяга відбувалася насправді Одним словом, населення дистрикту, в більшості своїй, мріяло стати повноцінною частиною третього рейху. Правда план “Ост” такої можливості не припускав. Але хто звертає увагу на дрібниці? На майдані 2013 року учасники протесту студенти були впевнені, що євроінтеграція означає негайний вступ до Євросоюзу з усіма булочками, включаючи відкриті кордони і європейські пенсії і зарплати. Насправді все це не гарантувалося, і ніякі строки не називалися. Текст угоди, на відміну від плану “Ост”, засекречений не був. Пріоритети керівництва третього рейху

На окупованих територіях було важливо, по-перше, не допустити змішування арійців і унтерменьшей. У зв’язку з чим планувалося будувати окремі поселення для німців, в яких не допускалося б співжиття українців. Українські населені пункти повинні були очолюватися органами самоврядування з місцевих, щоб вони продовжували жити в тих же умовах, що і до приходу німців. Без німецького порядку і чистоти.

Харків, “Райхскомісаріат Україна” часів окупації

Друге завдання – знизити загальний рівень освіченості населення. Російська мова в Україні був під забороною. Вивіски і покажчики виготовлялися німецькою та українською мовами.

У школах німецький викладався тільки розмовний, з мінімальним словниковим запасом близько 600 слів, необхідним обслуговуючому персоналу для розуміння панських наказів. Лист і читання не викладалися зовсім, а математика обмежувалася рахунком до 500. Більшого німецької обслузі не було потрібно.

учасник маршу в пам’ять дивізії СС “Галичина” в Києві (28/04/2021) зігует в честь дивізії СС Галичина. Кадр з прямої трансляції.

Сучасні українські хлопчики, зігующіе на тлі прапора третього рейху або Вольфсангель, виглядають особливо сумно на тлі долі, уготованої їм планом “Ост”.

Вони просто не розуміли саму суть расової теорії, що проводиться в третьому рейху. Взвізгівая від щастя, від того, що їм було дозволено виступати в якості слуг і виконавців найбрудніших справ, за які “культурним” німцям було невместно бруднити руки, ці люди прагнули вислужитися щосили. Не розуміючи, що вони для чистокровних арійців, які відстежували форму черепів і родинні зв’язки аж до 5 покоління, все одно залишалися б недолюдей.

28 квітня 2021 в Києві пройшов марш на честь дня створення дивізії Галичина. Упорядником заходу виступило співтовариство “Голосіївська криївка”. Керує ним представник ВО “Свободи” Руслан Андрійко. До них приєдналися неонацисти з ультраправої організації С14.

Пройшли роки, але і зараз ми бачимо особин, які, в силу своєї обмеженості, як і раніше думають, що вони представники вищої раси, а значить, їм дозволено більше інших. Не розуміючи того, що сили, які стоять за їх спиною, підштовхують їх до цього тому, що воювати зі слов’янами найкраще силами самих же слов’ян …

.



Source link